А даптація - це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий садок, поза сумнівом, є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і стосунками.

Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? Ні. Одні діти впевнені, вибирають гру, йдуть на контакт із дітьми й дорослими, інші - менш упевнені, більше спостерігають, деякі - виявляють негативізм, небажання йти в групу, відхиляють усі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.

Причини такої поведінки різні: відсутність режиму вдома, невміння гратися,  не сформованість навичок самообслуговування. Проте основна причина - недостатній досвід спілкування з однолітками та дорослими.

Щоб процес пристосування дитини до нових умов пройшов максимально безболісно, необхідно приготувати її до цього.

 

Шановні батьки! Усвідомте, що Ваше власне хвилювання передається дитині підсвідомо. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями та особливостями організації життя в групі.

 У період адаптації дітей до нових умов дошкільного закладу будьте особливо уважними до їх поведінки, настрою, самопочуття. Дуже важливо вранці створювати атмосферу гарного настрою, бо це великою мірою зумовлює успіх протягом усього дня перебування в дитячому садочку: будіть дитину лагідним словом, м'яким дотиком руки до чола, з теплою посмішкою.

         В перші дні відвідування садка залишайте дитину на 1 - 2 год. в групі, потім поступово збільшуйте час перебування на одну годину. Не запізнюйтеся - забирайте дитину вчасно. Обов'язково говоріть дитині, що мама завжди повертається за нею.

Підпорядкуйте домашній режим режиму роботи дитячого садка, особливо додержуйте часу вкладання спати і період харчування.

Поступово формуйте навички спілкування дитини з однолітками: гуляйте з нею на ділянці дитячого садка, залучайте до спільної діяльності з іншими дітьми.

Привчайте малюка до самостійності й доступного для його віку самообслуговування: вчіть одягатися, роздягатися, акуратно їсти, користуватися носовичком, вмиватися.

Розповідайте дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять діти, чому ви хочете, щоб вона туди пішла. Дайте малюку позитивну перспективу: розкажіть, що в дитячому садочку багато іграшок, діток, і їй там буде добре, цікаво, весело.

Докладно розповідайте дитині про режим дитячого садка: що, як і в якій послідовності вона робитиме. Чим докладнішою буде ваша розповідь, і чим частіше ви будете її повторювати, тим спокійніше й впевненіше почуватиметься ваш малюк, коли піде у дошкільний заклад.

Проходячи повз дитячий садок, з радістю нагадуйте дитині, як їй пощастило - восени вона зможе ходити сюди. Розповідайте рідним і знайомим у присутності малюка про свою удачу, кажіть, що пишаєтеся своєю дитиною, адже її прийняли до дитячого садка.

Учіть дитину гратися. Найлегше адаптуються малюки, які вміють довго, різноманітно й зосереджено діяти з іграшками. Уперше потрапивши до дитячого садка, вони швидко відгукуються на пропозицію погратися, з цікавістю досліджують нові іграшки. Дитина, яка вміє гратися, легко йде на контакт з будь-яким дорослим.

Пам'ятайте, що на звикання дитини до дитячого садка може знадобитися до півроку. Розраховуйте свої сили, можливості й плани.

Переконайтеся у тім, що вашій родині дитячий садок необхідний саме зараз. Будь-які ваші коливання дитина використовуватиме для того, щоб протистояти відвідуванню дитячого садка. Легше й швидше звикають діти, батьки яких не мають альтернативи дошкільному закладу. Не залишайте дитину дома без причини, дитина адаптується швидше, коли відвідує садок постійно.

Чим з більшою кількістю дітей і дорослих, з якими дитина спілкуватиметься у дитячому садку, вона побудує стосунки, тим швидше вона звикне. Допоможіть їй у цьому. Познайомтеся з іншими батьками та дітьми. Чим ближчими будуть ваші стосунки  з вихователями, іншими батьками та їхніми дітьми, тим простіше буде звикнути вашій дитині.

Ніколи не лякайте дитину дитячим садком.

Приблизно за тиждень до першого відвідування садочка попередьте дитину про це, щоб вона спокійно очікувала майбутню подію.

Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання, інакше малюк відчує Ваше занепокоєння, йому буде ще складніше заспокоїтися. Вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його, наприклад завжди цілуйте дитину в щічку, а потім ніжно потріться носиками або що-небудь подібне, так їй буде легше відпустити вас. Покладіть до кишеньки якусь пам'ятну річ, що нагадуватиме про Вас і про те, як сильно Ви її любите.

Разом з дитиною у садочок може «ходити» і її улюблена іграшка, яка також вже «стала дорослою». Забираючи дитину додому, поцікавтесь у неї, що найбільше сподобалось іграшці у садочку, весела вона була чи сумна, чому?

Ніколи не намагайтеся «вислизнути» непомітно від дитини, якщо хочете, щоб вона довіряла вам.

Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку.

Повідомте вихователів про звички та вподобання вашого малюка, про особливості здоров'я і поведінки.

Тримайте тісний зв'язок з персоналом групи, і будьте певні, що працівники зуміли прийняти і зрозуміти Вашу дитину, і по-материнськи дбають про неї.

         При словах "вікова криза" найчастіше згадується словосполучення "40 років". Про вікові кризи в дошкільнят говорять набагато менше, і найчастіше батьки просто сприймають поведінку маляти як хандру, котру ще століття тому лікували різкою чи ремінцем. Але не поспішайте хапатися за історично випробувані ліки: не все так просто, однак і не все так страшно, як вам здається...

 

         Всі батьки, бабусі, дідусі знають з власного досвіду, що таке дитяча криза 1 року, 3 років, 7 років.

 Безпосередність, імпульсивність, яскрава емоційність, надмірна активність і допитливість характеризують дошкільня. Ці риси, які в дорослих уже давно пішли в минуле, викликають постійне бажання здійснити на дитину виховний вплив.

         Але щоб цей "виховний вплив" пішов на користь і вам, і дитині, необхідно не просто наполягати на своєму дорослому рішенні, а розуміти природу дитячої психіки й закономірності її розвитку.

 Видатний психолог Л.С.Виготський писав "Розвиток дитини - це не що інше, як постійний перехід від одного вікового щабля до іншого, пов'язаний зі зміною й розбудовою особистості дитини..."

         Отже, кризи чергуються зі стабільними періодами розвитку. Спокійні періоди розвитку дошкільняти:

 - від народження до року

 - від року до трьох років

 - від 3 до 7 років

 Кожен стабільний період завершується кризою розвитку. Навіщо ж вони потрібні, ці кризи?

          Справа в тому, що до кінця кожного стабільного періоду в дитини повинна сформуватися певна риса, яка дозволить малюку повноцінно розвиватися в наступній стадії. Ця риса необхідна для подальшого нормального психічного розвитку дитини. Якщо ця риса не сформується (або формується неналежним чином), то особистісний розвиток гальмується й веде до виникнення комплексів і небажаних рис характеру дитини (які виявляться значно пізніше).

         Отже, що це за риси:

 - до кінця першого року життя формується "базова довіра", тобто дитина відчуває довіру до матері, до світу, відчуття "я гарна, мама гарна, світ гарний". Ця риса дозволяє дитині активно й без побоювання освоювати навколишній простір, коли вона починає ходити. Це означає, що дитина психологічно дозріла для того, щоб активно "перевіряти на зуб" усе, що попадає в її поле зору. Для неї все добре, вона не має відчуття небезпеки, тому часто залазить туди, куди не треба (або небезпечно) і ніякі угоди й заборони мами її не зупиняють. Криза 1 року починається, коли дитина постійно тікає, не слухається, скрізь лізе, все хапає й т.д.

 - до третього року життя в дитини формується "самостійність", тобто здатність здійснювати дії самостійно, без мами. І це знамените "я сама" припадає саме на 3-річний вік. Ця риса дозволяє дитині активно відстоювати свою позицію, право на свою думку. Дитина вимагає поваги до себе як до рівної.

 Це викликає хвилю обурення в батьків, оскільки 3-річну дитину ще важко назвати дорослою, і давати їй повну свободу дій та самостійність не завжди можливо.

 - до 6-7 років у дитини формується "ініціативність", тобто здатність фантазувати, вигадувати щось своє, пропонувати своє рішення й діяти в цьому напрямку для реалізації своїх задумів. По-іншому ініціативність проявляється в пізнавальній активності, тобто в бажанні дізнаватися щось нове. Криза починається, коли маля йде в школу і якщо в нього не сформувався пізнавальний інтерес. Доводиться виконувати нудні (для деяких), складні, незрозумілі, непотрібні завдання, гра закінчилася.

         Батьки дивуються, чому з дитиною відбуваються такі зміни.

 Насправді в дітей просто з'являються нові потреби, а старі форми задоволення цих потреб заважають дитині й перестають її влаштовувати.

 Дитина готова переходити на новий рівень відносин, але часто буває, що не готові батьки, які всіляко стримують дитину на попередньому етапі відносин.

 Тому кризи розвитку - це не причина негативного й бунтарського поводження дитини, це тільки прояви й симптом того, що дитина дорослішає, а батьки не готові підлаштовуватися під нові потреби свого чада.